Борщівник вбиває навіть дерева

Якщо раніше це гігантське зілля помічали здебільшого на закинутих територіях, то нині він росте поблизу багатоповерхівок, на дитячих майданчиках і навіть посеред клумб у дворах будинків. У соцмережах рівняни активно діляться фотографіями злісного бур’яну і своїм досвідом боротьби з ним. Як виявилося, часто через брак знань щодо фізіологічних особливостей цієї рослини методи, які застосовуються в боротьбі з нею, абсолютно їй не шкодять, а часом, навпаки, сприяють тому, що борщівник розростається ще більше.

З борщівника ні борщ не звариш, ні силос не зробиш

Ми розпитали у кандидата біологічних наук, доцента кафедри агрохімії, ґрунтознавства та землеробства НУВГП Віталія Володимирця про те, як ця рослина потрапила на Рівненщину і які найефективніші методи боротьби з нею.

– Рід борщівник, який є родичем нашої моркви та петрушки, у світовій флорі нараховує приблизно 65 видів, у флорі України їх зростає 7 видів, із яких 2 кримські види включені до третього видання «Червоної книги України» (2009 рік), але агресивними із них є лише два заносні види, обидва кавказького походження – це борщівник Сосновського і борщівник Мантегаці. Перший був завезений як перспективна силосна культура, другий – як декоративна рослина,– каже науковець.– Усі види борщівника містять у своєму складі багато білка (15–17 % сирого білка в перерахунку на суху масу рослини). Тому в 40–50-х роках минулого століття було запропоновано вирощувати борщівник Сосновського як нову силосну культуру, був виведений навіть його окремий сорт – «северянин». Цією культурою засіяли орні ділянки в Україні, Білорусі та Росії. Однак пізніше виявилося, що силос із борщівника виходить неякісний, водянистий, а молоко за такої  годівлі ставало гірким. Крім того, згодовування цієї рослини коровам знижувало їхню репродуктивну здатність, спричиняло в корів спонтанні аборти, телята часто народжувалися із вадами розвитку. Втім, тварини й самі відмовлялися його споживати, бо в цього силосу був специфічний смак і аромат. Тож від борщівника відмовилися. Але вже закладені посіви стали вогнищами подальшого поширення рослин на прилеглі території. Тому ще й зараз можна зустріти зарості борщівника саме поблизу закинутих ферм, де землі не обробляються.

– А на Кавказі він теж такий агресивний?

– На Кавказі землі не такі багаті, як у нас. Крім того там для борщівника є конкуренти серед місцевої флори. Через це він так сильно не розростається і зустрічається поодиноко. І це не перший приклад того, що рослини в місцях свого природного проростання поводять себе досить стримано або навіть зникають і стають рідкісними, а будучи занесеними на нові території, швидко відтворюються і нерідко стають доволі агресивними. 

– Де у Рівному найбільші скупчення борщівника Сосновського?

– На початку 2000-х ми зі студентами проводили дослідження синантропних видів флори Рівного, і на той час зафіксували лише одне місце зростання цієї рослини – біля центрального автовокзалу. Там, до слова, ця рослина зникла. Але за останні п’ять років більші чи менші зарості борщівника зустрічаються практично у всіх районах області, особливо у її лісостеповій частині, також у нашому обласному центрі, зокрема в парку за палацом дітей і молоді, на вулиці Котляревського у напрямку до озера Басів Кут, у Новому Дворі. Найбільші зарості цього небезпечного виду сформувалися у південній околиці міста. Та й навіть у центрі міста біля багатоповерхівок можна зустріти поодинокі рослини борщівника.

Що стосується області у цілому, то найбільше від борщівника потерпають південні райони – Здолбунівський, Дубенський, Демидівський, Млинівський, південь Рівненського. На Поліссі він менш поширений, спостерігаються лише окремі локалітети – біля водойм і на осушених торфовищах, де грунти достатньо зволожені та багаті на сполуки азоту. А все тому, що борщівник доволі вибагливий до умов свого зростання – оптимальними для нього є багаті ґрунти і достатня кількість вологи, а піщані грунти йому не підходять.

Бур’ян, що вбиває навіть дерева

– Чому борщівник Сосновського такий агресивний? І чим іще він небезпечний, окрім сильних опіків?

– Молодий борщівник через невисоку концентрацію отруйних речовин, так званих фотосенсибілізуючих ефірних олій, не такий агресивний. З ростом і розвитком рослини його негативний вплив збільшується, а після відцвітання та плодоношення знову йде на спад. Найагресивніший у цій рослині сік, якого багато міститься в стеблах рослини. Найбільшу небезпеку для людини борщівник становить влітку, в яскраві сонячні дні, оскільки сік під впливом ультрафіолетового випромінювання, потрапляючи на шкіру людини, спричинює опіки, що з’являються через деякий час. Дослідженнями також встановлено, що сік борщівника може порушувати структуру хромосом і викликати мутації в організмі.

Але борщівник ще й дуже небезпечний для місцевої флори. Серед багаторічних трав’янистих видів нашої флори це найбільший за розмірами вид, який дає найбільший приріст фітомаси та може сягати до 

4 метрів у висоту. Тому місцеві рослини не можуть з ним конкурувати, і поступово борщівник їх витісняє, завойовуючи все більші території. Можливо, він навіть виділяє якісь речовини в ґрунт, бо з часом формує навколо себе зарості, які складаються практично лише з цієї рослини, наприклад, поблизу новобудов у масиві Новий Двір. Там є місця, де борщівник утворив суцільні зарості. А в Демидівському районі я спостерігав суцільні зарості борщівника у трав’яному ярусі грабового лісу. І навіть граби під його впливом всихають! Це приклад того, які негативні екологічні наслідки можуть мати заносні види організмів.

– На вашу думку, яким є найбільш дієвий спосіб знищення борщівника?

– Насамперед цю рослину потрібно знати і вміти розпізнавати серед інших. Я зустрічав на присадибних ділянках борщівник, який господарі вважали за екзотичну рослину, тому не знищували його, а навпаки, обполювали і доглядали за ним. Він справді має деякі декоративні властивості: великі розміри, гарні суцвіття. Але якщо він освоїться і зацвіте, то вже потім його позбутися досить непросто, хоча можливо.

У нашому місті з ним здебільшого борються скошуванням. Але при цьому не звертають увагу на те, що це рослина-монокарпік, найчастіше дворічник. У перший рік він проростає з насіння, формує розетку листків, а на наступний рік утворює квітконос, насіння і після цього відмирає. За несприятливих умов цвітіння може настати на третій-п’ятий роки. 

Якщо його скосити до того, як з’явиться суцвіття, то він може проростати з підземної частини ще не один рік. Тобто стадія відмирання борщівника запускається лише тоді, коли сформувався квітконос і рослина почала цвісти. Тому для скошування важливо вибрати момент формування суцвіття або початок цвітіння. Але, звичайно, не допускати, щоб рослина дала плоди. Адже насіннєва продуктивність борщівника надзвичайно висока: насіння багато (одна рослина у середньому дає 20 тисяч насінин) і воно має високу схожість. Натомість гербіциди проти борщівника малоефективні, бо після обробки відмирає тільки верхня надземна частина рослини, а з підземної знову відростають нові пагони.

Красивий і небезпечний

За словами лікаря опікового центру Рівненської обласної клінічної лікарні Петра Солов’я, щороку в літній період за допомогою до відділення обов’язково звертається 4-5 людей з опіками від борщівника:

– Зазвичай це некритичні опіки, які становлять до 5 відсотків від поверхні тіла людини. Реакція на опіки в кожної людини індивідуальна, це залежить як від температури повітря надворі, так і від анатомічних особливостей шкіри. В одних людей опіки проявляються поверхово, в інших можуть бути більш складні реакції. Обпечену ділянку тіла треба якнайшвидше прикрити від сонячного проміння, найкраще – чимось темним, щоб світло взагалі не потрапляло на рану. Перша допомога у разі опіку – це якомога більш тривале миття пошкоджених ділянок тіла під проточною водою. Але це тільки при свіжих опіках, якщо людина напевно знає або не виключає, що був контакт із борщівником. А от якщо вже з’явилися пухирі, потрібно обов’язково звертатися в лікарню.

Заступник директора «Домової служби» Анна Назарук розповідає, що майстер їхньої фірми, який займається косінням трави, досить часто стикається з борщівником у дворах Рівного:

– Торік він скошував траву біля однієї з багатоповерхівок і не вгледів, як разом з іншими бур’янами під лезо косарки потрапив борщівник. Сік рослини бризнув на всі боки і потрапив майстрові на руки. Опіки в людини були страшні, нагадували опіки від якоїсь кислоти. Це й справді якась дуже сильна речовина, адже вона роз’їла навіть одяг! Тоді майстер звернувся в лікарню і отримав належне лікування, але рани все одно довгий час не гоїлися. Цього року він знову обпікся соком борщівника, але цього разу опіки були не такі сильні, як торік. У багатьох місцях Рівного можна зустріти борщівник, і часом люди навіть не здогадуються, яка небезпечна ця рослина.

Закон для борщівника не писаний

Чи проводиться в місті якась організована боротьба з цим шкідником, ми запитали в начальника відділу контролю за обігом засобів захисту рослин управління фітосанітарної безпеки Держпродспоживслужби України в Рівненській області Віталія Процюка. За його словами, масових заходів не проводиться, а все тому, що борщівник Сосновського не внесений до списку карантинних бур’янів:

– Люди самі знають і розуміють, що потрібно не допускати поширення борщівника. Комунальні служби проводять скошування трави, а разом з нею косять і борщівник Сосновського. Але якщо просто скошувати, не даючи можливості рослині увійти у фазу плодоношення, вона може відростати до 12 років поспіль. Більш ефективний спосіб боротьби з цим бур’яном – викопування на глибину 8–10 сантиметрів. Якщо корінь пошкоджується, то рослина більше не відростає. Якщо ж скосили, коли вже сформувався насіннєвий кошик, але насіння ще не дозріло, потрібно обов’язково утилізувати такі рослини. Тому що насіння дозріває самостійно в кошику і знову проростає. Воно дуже життєздатне: може пролежати в землі більш як п’ять років і давати сходи. Найбільше борщівника на берегах водойм, на колишніх пасовиськах, які ніхто не обробляє і не косить.

Кілька місяців тому небайдужі рівняни звернулися до міської влади з петицією щодо винищення в місті борщівника Сосновського. Звернення набрало необхідну кількість голосів. Ось яку вони отримали відповідь від виконавчого комітету Рівненської міської ради: «Незважаючи на те що борщівник є доволі агресивною рослиною та завдає значної шкоди здоров’ю людини, він не входить до Переліку карантинних бур’янів, затвердженого Мінагрополітики від 27.01.2005 № 40 «Про затвердження Інструкції з виявлення, локалізації та ліквідації вогнищ карантинних бур’янів». Таким чином сьогодні відсутні правові підстави для здійснення дієвого контролю з боку місцевих органів самоврядування у частині поширення борщівника Сосновського, а також для зобов’язання землевласників і землекористувачів до проведення належних заходів боротьби з ним. Основні методи боротьби з цією рослиною – хімічний та механічний. Перший полягає в застосуванні спеціальних хімічних препаратів, які в населених пунктах не застосовуються, другий – у систематичному викошуванні рослин. Комунальні підприємства міста постійно викошують борщівник у разі його виявлення або звернень мешканців міста».

Те, що борщівник не занесений до переліку карантинних рослин, породжує не одну проблему. Якщо біля будинків його скошують самі мешканці або ж комунальники, то трест зеленого господарства бореться з цією рослиною на всіх 16 об’єктах, які йому підпорядковані, то на закинутих територіях, біля довгобудів і на межах територіальних одиниць цей шкідник розкошує, виростаючи до трьох-чотирьох метрів у висоту. Бо ж на цих територіях до нього нікому немає діла.