Шкільні вчителі не винні | Газета 7 Днів

Шкільні вчителі не винні

08.02.2019 10:53
Переглядів:221

Щоб добре знати англійську мову, на переконання фахівців, одних лише занять на уроках замало

Репетиторство, як і будь-яке інше поширене в нашому житті явище, сприймається суспільством по-різному. Одні вважають, що додаткові заняття з вчителями допомагають поглибленому вивченню предмета. Інші сприймають це як потурання моді: всі діти мають репетиторів, а мої чим гірші? А дехто твердить, що позашкільні уроки – це хитрий спосіб викачування з батьківських кишень грошей. І кожен на доказ своєї правоти має залізні аргументи.

Чому все ж таки, скажімо, старшокласникам, аби добре здати ЗНО, доводиться займатися з репетитором? Невже для цього недостатньо отриманої у школі бази знань? Відповідь на це запитання шукали журналісти «7 днів».

Зазубрений напам’ять Шекспір не допоможе спитати в Лондоні дорогу до вокзалу

Знання різних мов, коли перед українцями відкрили двері у світ, вочевидь, стало не розкішшю, а необхідністю. Зрештою, вивчити іноземну за наявності безлічі спеціалізованих курсів, приватних шкіл та центрів нині, здавалося б, – не проблема. Чи це справді так? Адже хоча сучасні школярі вивчають іноземну мову вже з першого класу, не всі можуть похвалитися, що знають її бодай на побутовому рівні. Про це розмова нашого кореспондента з керівником одного з рівненських центрів іноземних мов Яною ГЕРУС

– Отож, перше запитання: чи важко вивчити іноземну мову? Що для цього необхідно?

– Найголовніше – бажання, бажання і ще раз бажання. Адже найперше ви маєте собі усвідомити: на вивчення іноземної мови необхідно буде витрачати фактично весь свій вільний час. Воно має стати звичкою, якщо хочете – хобі. Якщо ж не буде бажання, а буде тільки необхідність, то всі знання відійдуть у так звану пасивну пам’ять. Як зазвичай буває у студента перед екзаменом: вивчив, здав і забув.

Друге, що не менш важливо, ви маєте визначити для себе, хто ви: візуал, аудіал чи кінестетик? Найлегше іноземна мова дається візуалам. До речі, саме для них і розроблена вся система освіти. Коли ви чітко визначили, до якого типу сприйняття належите, тоді вам легше буде підібрати методи навчання. Після того як ви остаточно визначитеся, яким чином найкраще засвоюєте інформацію, вам необхідно виділяти щодня для занять по 10–15 (не більше) хвилин. Зауважте, важлива не тривалість, а регулярність. Якщо ми повторюємо нову інформацію лише час від часу, то мозок сприймає її як не дуже важливу. А якщо робити це регулярно, тоді нова інформація потрапляє в нішу довгострокової пам’яті.

– Добре, а скільки загалом на все це потрібно часу?

– Це найпоширеніше запитання тих, хто береться за вивчення іноземної мови. Насправді все залежить від того, які саме цілі ви ставите перед собою. Здебільшого люди хочуть освоїти розмовний рівень. Як тут не згадати маленьких діток. Народжуються вони без будь-яких знань рідної мови. Але при щоденному її використанні у три роки дитина вже вільно говорить, швидко сприймає інформацію, може її відтворити. Так і з тими дорослими, які хочуть навчитися граматично правильно писати. Знову проведемо паралелі. Дитина зазвичай починає писати тексти приблизно у четвертому класі, тобто у віці 9-10 років. То й іноземною навчитися грамотно писати можна приблизно за 6-7 років.

– Тобто шкільна програма, яка розроблена на 11-12 років, є цілком логічною?

– Скоріше – ні, ніж так. Коли сучасний тінейджер закінчує школу, всі його знання закінчуються на фразах «London is the capital of Great Britain» та «My name is…». Це вказує на те, що система далеко не досконала.

– У чому ж причина? Може, вчителі в цьому винні?

– Вчителі працюють чітко в рамках програми та науково-методичного комплексу. Тому, на мою думку, шкільні вчителі не мають свободи під час занять. Скажімо, є діти, яким матеріал дається легко, а є ті, яким – важко. Це нормально. Але вчителю виділяється чітка кількість годин для висвітлення конкретної теми, і не більше. 2-3 години на тиждень, здавалося б, цілком достатньо, щоб за 11 років вивчити іноземну мову. Але цей час, як правило, відводиться на перекази текстів про історію Лондона чи біографію королеви Єлизавети, які не несуть абсолютно ніякої практичної користі.

– Тоді що не так зі шкільною програмою?

– Українські підручники написані в основному методистами, навіть не викладачами. Шкода, але сьогодні це – великий бізнес. В українських підручниках багато помилок, багато води, граматики, зате мало прикладної інформації. Завдання абсолютно нелогічні, порядок викладення матеріалу також. Який може бути результат? Коли ми й читаємо, перекладаємо чи розповідаємо напам’ять тексти про Шекспіра, це нас ніяк не готує до реального життя. Бо, поїхавши, скажімо, в той самий Лондон, навіть не зможемо спитати, як дійти до найближчої станції метро.

– І де ж вихід? Що, на вашу думку, треба змінити в сучасній освіті, щоб діти виходили зі шкіл зі знанням бодай однієї іноземної мови?

– Якщо говорити про вивчення англійської мови, то першочергово необхідно, щоб вчителі склали Британські іспити і підтвердили рівень володіння знаннями. Сертифікація педагогів, на мою думку,– дуже важливий етап переходу до європейської освіти. Є іспити, спеціально розроблені для викладачів. Щоб їх скласти, вчитель просто мусить вивчити всі доступні методи і методики, які можна використати під час навчання. Є дуже багато інструментів для подачі нового матеріалу цікаво й невимушено. Дитина може навіть і не зрозуміти, що її чомусь навчають.

Ну і найважливіший момент – перехід до підручників видавництва тієї країни, мову якої ви вивчаєте. На моє переконання, діти повинні вивчати іноземну, наприклад англійську, по книжках, написаних англійськими методистами і лінгвістами.

– Маєте якісь свої поради тим, хто хоче вивчити іноземну мову?

– Моя основна порада всім, хто хоче вивчати мову: не бійтеся бути смішним, не бійтеся помилитися. Дітки у процесі вивчення мови постійно щось питають у батьків, повторюють по декілька разів нове почуте слово. Дорослі ж сильно зациклюються на своїх психологічних проблемах, і це стає бар’єром для сприйняття нового. Тому не бійтеся використовувати все, що ви почули, на практиці. Листуйтеся іноземною мовою, читайте іноземні тексти, слухайте іноземну музику, дивіться фільми. Адже сьогодні у нас є неймовірні можливості для цього. І не зупиняйтеся на початому. Адже найважчий – перший крок у світ іноземної мови – ви вже зробили.

На пошуки репетитора пішло майже два роки

Про те, чому мама двох школярок (семикласниці і третьокласниці), які вчаться у спеціалізованій школі з поглибленим вивченням іноземної мови, змушена була шукати для своїх дочок репетитора, розповіла наша постійна читачка Соломія Катеринчук:

– Із самого початку я розуміла, що буде важко. Але не думала, що настільки. На перших порах сама допомагала дівчатам з домашніми завданнями з англійської. Для цього, звісно, доводилося не тільки пригадувати все, чого вчили у школі, але й додатково штудіювати інтернет і підручники з домашньої бібліотеки. Коли зрозуміла, що ситуація виходить з-під контролю, чоловік втрачає терпіння, а англійською, як у тому анекдоті, вже скоро почнуть розмовляти домашні тварини, але тільки не діти, я почала активно шукати репетитора.

Зважаючи на те, що живемо ми за містом, це виявилося нелегким завданням. По-перше, мені потрібен був учитель, який насамперед сподобається моїм дітям і зацікавить їх. По-друге, щоб заняття відбувались у нього вдома. 

А по-третє, щоб це було близько біля школи. Потратила я на пошуки вчителя майже два роки. Попередньо домовилася з педагогом про майбутню співпрацю навесні 2017-го, і лише на початку навчального року у вересні 2018-го моя старша дочка почала відвідувати репетитора. 

Тепер двічі на тиждень вона має додаткові заняття з англійської мови. Вартість одного – 70 гривень. І це, до слова, одна з найнижчих у місті цін на такі послуги. Та для мене головне результат, який я бачу за ці кілька останніх місяців. Моя донька тепер самостійно робить домашні завдання з англійської мови (як шкільні, так і ті, що їх задає репетитор), з радістю йде на уроки. Та й оцінка в табелі з цього предмета за минулий семестр піднялася на кілька балів, порівняно з торішніми. Якщо на початку донька намагалася правдами і неправдами ухилитися від додаткових завдань, то тепер із радістю поспішає на кожне заняття до репетитора.

А от молодшу доньку наша вчителька не змогла вписати в свій щільний графік. Мовляв, має дуже багато школярів, заняття з батьками яких узгоджені на рік, два, а то й більше наперед – аж до складання ЗНО у випускному класі. Отож, наша третьокласниця все ще в черзі до репетитора. І чи ходитиме на заняття з наступного навчального року – під питанням. Бо ж, кажуть, вчителі більше полюбляють займатися зі старшокласниками, які готуються до випускних іспитів, насамперед через те, що вартість занять із ними як мінімум удвічі вища.

Коли в класі 26 учнів, тяжко за урок приділити належну увагу кожному

Немає вчителів, які б не хотіли, щоб їхні учні знали матеріал. Адже знання дітей, переконана вчитель ЗОШ № 9 Тетяна ДУДІК,– це результат роботи вчителя. Щоправда, не все залежить тільки від нього. Вчитель викладає матеріал однаково для всіх учнів у класі, та не всі однакового засвоюють його. Отож дехто, аби не відставати у навчанні, змушений вдаватися до додаткових занять, у тому числі й послуг репетитора.

– Діти мають різні здібності. Та й за темпераментом є холерики, сангвініки, флегматики чи меланхоліки,– каже Тетяна Михайлівна.– Все це впливає на рівень підготовки школярів. А ще є вимоги програми, вчителю треба багато чого встигнути зробити за урок. Багато чого залежить від того, як швидко чи повільно діти сприймають нову інформацію. Ще хтось може і прослухати, відволіктися на уроці. Якщо, наприклад, у класі є 28 учнів, з них формується дві підгрупи. Та в мене є 10-й клас, де навчається 26 школярів, і 9-й з 27 учнями, де немає поділу на групи. І діти через це багато втрачають. Одна справа, коли в класі 14 дітей, і зовсім інша, коли вдвічі більше. Як за таких умов приділити кожному особливу увагу, проявити індивідуальний підхід?

Крім того, я, як вчитель, бачу, якій дитині дається, а якій не дається вивчення іноземної мови. 

А треба враховувати і той факт, що є діти, в яких немає хисту до вивчення іноземних мов. І вони через це страждають, бо, коли сидять на уроках, бачать, що поступаються у знаннях іншим.

Далі, у школі вводиться тайм-менеджмент. Це своєрідний тест: учням дають певні завдання, які вони мають виконати за певний час. Чи може дитина, яка пише чи думає повільно, вкластись у відведений час? Ні. Вона виконає половину завдань, а отже й половину оцінки одержить.

Або ще таке. Є чотири види мовленнєвої діяльності: аудіювання (це сприйняття на слух), читання, говоріння і письмо. Щось дитині дається краще, щось гірше. Наприклад, дитині важко сприймати на слух і над цим їй потрібно попрацювати, підтягнутися, і тоді вона йде до репетитора. Може бути, що звертаються до послуг репетитора як до джерела додаткових знань. Сучасні діти ще зі шкільної парти чітко знають, з якою галуззю хочуть пов’язати своє життя. Відтак налягають на потрібні предмети, самостійно штудіюючи їх поза уроками чи залучаючи на допомогу репетиторів.

 

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Додати новий коментар

CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
1 + 1 =
More information?

Шість підказок про наші біди і відступництво від Бога

... Далі

І відкрилася правда, куди вели Україну всі наші вожді

 

... Далі

Опитування

Який спосіб ви вважаєте найкращим для управління багатоквартирним будинком?