Діти, що не увійшли в плани своїх батьків | Газета 7 Днів

Діти, що не увійшли в плани своїх батьків

30.03.2019 13:26
Переглядів:877

З початку року в пологових будинках Рівного народилося троє діток, не потрібних своїм батькам.Ані дев’ятимісячна вагітність, ані власне пологи не розбурхали в жінках-зозулях материнського інстинкту. Тож, народивши, вони спокійно пішли собі геть, залишивши своїх малюків на персонал лікарень. 

Про те, чому матері відмовляються від своїх новонароджених дітей та чому сиріт могло б бути набагато більше, ніж є за статистикою, – в розмові з заступником начальника служби в справах дітей Рівненського міськвиконкому Світланою ПЕРЕТЯТКО.

– Пані Світлано, скількома дітьми, від яких відмовилися батьки, опікується ваша служба?

– За останні десять років до служби у справах дітей Рівненського міськвиконкому надійшло два десятки повідомлень про новонароджених дітей, яких покинули або від них відмовилися батьки. З початку цього року вже троє жінок, не встигнувши насолодитися щасливими хвилинами материнства, відмовилися від своїх дітей. Відтак прогнозувати, якою буде ситуація до кінця року, важко. За цей період дітей-сиріт могло б бути набагато більше: ще десять матерів мали намір відмовитися від своїх дітей, але в результаті проведеної з ними роботи змінили свої рішення. Також передумали та виявили бажання виховувати й піклуватися про свою дитину батьки двох малюків, які спочатку написали заяви про відмову. Всі інші діти, від яких відмовилися батьки та близькі родичі, отримали нові родини, люблячих батьків. Приємно, що хвороби діток не є перепоною для людей, які хочуть ними опікуватися чи їх усиновити. І надалі ми бачимо щасливих батьків і таких же щасливих діток, які отримали дім, турботу і справжню батьківську любов.

– Чи можете сказати, чому жінки відмовляються від своїх новонароджених дітей?

– Насправді випадкових відмов мало. В основному відмовляються від дітей ті жінки, що вже перебувають на обліку в соціальних службах як неблагополучні чи перебувають у складних життєвих обставинах. Тобто про те, що вони планують відмовитися від дитини, працівникам соціальних служб зазвичай відомо. Коли такі породіллі потрапляють у пологовий, з ними обов’язково працюють медики, юристи, спеціалісти центру для сім’ї, дітей та молоді, психологи. Вони намагаються надати психологічну допомогу, відмовити жінку від цього вчинку. Непоодинокими є випадки, коли народжують неповнолітні або студентки і залишають своїх дітей. А вже здебільшого їхні батьки (хоч для них це буває несподіванкою, адже вони не знали про вагітність своїх дочок) забирають діток додому. З кожною такою жінкою проводиться серйозна робота. Але, якщо це рішення зважене і обдумане, буває неможливо переконати не залишати дитину.

– А чи завжди ви впевнені, що з мамою, яка змогла відмовитися від свого новонародженого малюка, дитині буде найкраще?

– Ми не можемо знати цього напевно, але наша робота націлена на те, що найкраще дитині буде проживати в біологічній сім’ї. Справді, іноді варто задуматися, чи буде дитині добре з рідною мамою.

Взяти, для прикладу, маму, яка відмовилася від своєї дитини в останні дні 2018 року. Про те, що 27-річна Ірина (ім’я змінене) планує відмову, ми знали. Соцслужба опікувалася нею як людиною, що перебуває в складних життєвих обставинах, та матір’ю-одиначкою, що виховує малолітню дитину. Насправді вона має двох дітей, але щодо старшої дочки позбавлена батьківських прав, дівчинкою опікується бабуся. Ірина повідомила, що в неї трапилася незапланована вагітність і вона планує зробити аборт. Після розмов із соціальними працівниками жінка облишила цю ідею, натомість стала виношувати намір відмовитися від неї після народження. Соцпрацівники не раз із нею зустрічалися, але вона говорила, що в неї немає чоловіка, немає роботи і вона не має можливості утримувати цю дитину. Народивши, вона не приклала дитя до грудей, навіть не підійшла до нього, і вже невдовзі написала відмову. Ми також працювали з родиною цієї жінки. Її мама, тобто бабуся дитини, яка опікується найстаршою онукою, теж написала відмову від немовляти.

Ця горе-матір уперше навідалася до дитини через місяць, а невдовзі повідомила, що вирішила забрати дитину додому. Розповідала, що вже придбала необхідні речі для немовляти: ліжечко, візок, ванну. Повідомила, що відмова була спричинена післяпологовою депресією. Мовляв, вона розгубилася, боялася, що не справиться з дитиною, що не має засобів її утримувати. А тепер нібито депресія пройшла і вона схаменулася.

Що насправді стало причиною того, що ця жінка передумала і вирішила все-таки забрати дитину додому, ми насправді не знаємо. Але багато про що свідчить той факт, як мама готується до приїзду немовляти. Поясню. Зважаючи на те, що минуло досить багато часу від моменту відмови, дівчинці вже був наданий статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Служба у справах дітей зареєструвала дитину в міському відділі ДРАЦСу, їй надали соціально-правовий захист та влаштували в будинок дитини. Щоб повернути дитину в сім’ю, потрібно дотриматися певної процедури. При перевірці санітарно-побутових умов помешкання виявилося, що у квартирі відчувався запах цигаркового диму, всюди було досить брудно. Ірині дали вказівку прибрати в оселі. Але, коли комісія прийшла знову, виявилося, що абсолютно нічого не змінилося.

Ірині дали час на те, щоб навести лад у помешканні, зробити косметичний ремонт чи хоча б поприбирати. Через три місяці комісія знову розглядатиме її клопотання про повернення дитини в сім’ю.

– Цьогорічні відмовниці теж із такої категорії жінок?

– Цього року маємо трьох матерів, які відмовилися від своїх новонароджених дітей. Двоє з них перебувають на обліку в соцслужбах: одна позбавлена батьківських прав щодо старших дітей; дітей другої доглядає бабуся, стоїть питання про позбавлення її батьківських прав.

Третя породілля приїхала народжувати в перинатальний центр, назвавши несправжні дані, й одразу після пологів втекла з лікарні, залишивши новонароджену дитину. Її шукала поліція, але безрезультатно. Тож ми нічого не знаємо ані про маму, ані про обставини, які спричинили те, що вона залишила дитину.

– Яка подальша доля відмовних діток?

– Одразу після народження за ними доглядають у пологових будинках. Якщо дитина потребує лікування, її переводять в обласну дитячу лікарню. Пізніше малюка, якому наданий статус дитини, позбавленої батьківського піклування, перенаправляють у Рівненський обласний спеціалізований центр реабілітації дітей з ураженнями центральної нервової системи, порушеннями психіки та паліативної допомоги дітям – це колишній Будинок дитини. Поки що в цьому закладі приймають усіх діток, від яких відмовилися батьки. Однак надалі сюди будуть влаштовувати діток, яким потрібна спеціалізована допомога.

Інших малюків, від яких відмовилися батьки, плануємо віддавати в патронатні сім’ї. Це сім’ї, які тимчасово (терміном до трьох місяців) опікуються дітьми, які потрапили в складні життєві ситуації. Тому центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді активно працює над створенням бази таких сімей. Щодо подальшого влаштування таких діток, то перевагу, як я вже казала, надаємо варіантам оформлення у сімейні форми виховання – усиновленню, опіку та піклування, прийомну сім’ю, дитячий будинок сімейного типу.

– Скажіть, будь ласка, а чи завжди належним чином виконують свої батьківські обов’язки рідні батьки, які спочатку відмовилися, а потім передумали і забрали дитину в сім’ю? Чи траплялося таке, що потім їх позбавляли батьківських прав щодо цих дітей?

– Серед мам, які відмовляються від своїх новонароджених діток, досить рідко бувають саме мешканки нашого міста. Зазвичай це жінки, які тут народжують, але зареєстровані в інших районах області, а то й у інших областях. Так, торік, від дитинки відмовилася жінка ромської національності з Івано-Франківської області, тож довелося мати розмову з циганським бароном. Дитинку, до слова, вони таки забрали.

Часто, повторюся, від дітей відмовляються молоді студентки. Під тиском батьків вони забирають дітей і потім за ними наглядають уже за місцем реєстрації. Кілька років тому, пригадую, від дитини відмовилося молоде подружжя з Рівного. Це був їхній первісток, вони з нетерпінням очікували на народження дитини, вагітність проходила нормально, без ускладнень. Те, що немовля народилося без двох кінцівок, стало для них справжнім шоком, тож вони спочатку відмовилися від малюка. Але молоді люди провідували хлопчика в лікарні, потім у будинку дитини, а через якийсь час вирішили повернути його в свою сім’ю. Зараз вони за ним доглядають, докладають усіх зусиль для успішної реабілітації дитини.

– А чи бувало, що неналежним чином виконували свої обов’язки прийомні батьки?

– Зважаючи на те, які суворі вимоги встановлені до людей, які бажають замінити батьків для відмовної дитини, та перевірок, які ми проводимо перед усиновленням, це видається малоймовірним. Я з таким за час роботи не стикалася. Звісно, є проблеми у стосунках між батьками і дітьми. Пригадую, одного разу дитині надавалася психологічна допомога. Але не скажу, що це було пов’язано з тим, що цю дитину всиновили. Швидше то був типовий конфлікт між батьками і дитиною-підлітком. Таке нерідко трапляється і між біологічними батьками й дітьми.

– Як часто всиновлені діти шукають своїх біологічних батьків?

– Досить часто до нас приходять вже дорослі люди й цікавляться своїми рідними батьками. Ось нещодавно за такою інформацією приходив 30-річний рівнянин. Оскільки у нас законом передбачена таємниця всиновлення, ми не маємо права розголошувати таку інформацію, лише з дозволу усиновлювачів. Навіть коли ми обстежуємо умови проживання всиновлених діток, працівники служби приходять під різними вигаданими приводами, щоб поговорити з батьками, з дитиною. Діти не знають, хто ми насправді й чому прийшли.

До слова, нещодавно надійшов сигнал, нібито одна усиновлена дитина постійно плаче. Ми не можемо таких повідомлень ігнорувати, тому одразу відвідали цю сім’ю. Дівчинку, про яку йшла мова, всиновили немовлям два роки тому. Я щиро зраділа, коли сигнал, який ми отримали, не підтвердився. Було надзвичайно приємно спостерігати за стосунками дитини і її прийомних батьків. Щирі обійми, зізнання в любові – ніколи не скажеш, що вони не рідні. Було приємно відвідати цю родину і переконатися, що дитину там люблять, як рідну. Задля таких моментів варто працювати.

 

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Додати новий коментар

CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
4 + 6 =
More information?

Опитування

Який спосіб ви вважаєте найкращим для управління багатоквартирним будинком?