Архів новин

Пон
Втр
Срд
Чтв
Птн
Суб
Нед
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 
Липень 2015
 

Валентин Демчук: «Як вирішувати проблеми, вчить життя» | Газета 7 Днів

Валентин Демчук: «Як вирішувати проблеми, вчить життя»

09.07.2015 00:00
Переглядів:206

Депутатові Рівнеради Валентину Демчуку не раз доводиться опинятись між двома вогнями. Адже, будучи мажоритарником, він змушений відстоювати інтереси виборців свого округу, при цьому не ущемляючи потреби решти рівнян. Та найчастіше, оскі­льки він є ще й президентом ГО «Союз перевізників України» і радником місь­кого голови Рівного з питань автотранспорту, йому випадає роль громовідводу, коли перетинаються інтереси маршрутчиків та пасажирів. У таких ситуа­ціях і стає в пригоді взята за життєвий принцип муд­рість Арістотеля: «Платон мені друг, але істина дорожча».

– Валентине Вікторовичу, вам часто трапляється ставати буфером між пасажирами і перевізниками? Як вдається досягати компромісу?

– Компроміс, як на мене, – найкращий вихід з будь-якої критичної ситуації. Але на першому плані повинна бути справедливість. Саме цим керувався, коли стояло питання про подорожчання проїзду в міському транспорті. З одного боку, я розумію перевізників, які економічно обґрунтовують підняття тарифів, бо подорожчало пальне, запчастини. А з іншого, розумію й рівнян, зарплати яких при су­цільному зростанні цін фактично не збільшилися. Усім сьогодні нелегко. Тому й змушені були шукати так звану золоту серединку, щоб і перевізники могли вижити, і по кишенях пасажирів не надто вдарило – підвищили тариф лише на гривню. Відтак проїзд у маршрутках у Рівному коштує 3 гривні, коли, наприклад, у Хмельницькому, Івано-Франківську, Чернігові – 3,5, у Львові – 4, у Дніпропетровську та Одесі – 5 гривень.

Та ніякої мови не може бути про компроміс, коли від пасажирів надходять скарги на водіїв. Тут нехай перевізники вибачають – клієнт завжди правий.

– І часто скаржаться?

– Не скажу, що часто, але навіть поодинокі нарікання – це вже привід для реагування. Причому нерідко радикального. Коли йдеться про хамську поведінку водіїв, накладаємо штрафи, а буває, і звільняємо. До того ж, створили «чорний список», потрапивши до якого, водій практично більше не може влаштуватися на жоден рівненський маршрут.

До речі, для тіснішого зв’язку перевізників з пасажирами ми запровадили телефон довіри. Потелефонувавши за номером 45-45-57, кожен може висловити своє зауваження чи скаргу.

Найбільше нарікань телефоном довіри останнім часом на­дійшло на водіїв маршруту
№ 37, які у вечірній час дочасно з’їжджають з маршруту. З цього приводу буквально позавчора ми провели в міському управлінні транспорту нараду з перевізниками, яким поставили категоричну умову: або водії маршруток будуть чітко дотримуватися задекларованого графіку руху (до 21-ї години), або у перевізників відберуть ці маршрути через порушення умов договору. Сподіваюся, після цієї розмови проблему буде вичерпано.

– Втім, стосунки пасажир-перевізник, мабуть, – не єдине питання, котре потребує депутатської уваги?

– Звичайно, бо це лише вершина айсберга транспортних проблем міста, вирішенням яких я займаюся як член постійної комісії з питань транспорту і зв’язку та як радник міського голови з питань автотранспорту. Багато питань за цю каденцію вдалося вирішити, та ще більше – у планах і задумах.

Скажімо, завдяки спільним зусиллям зробили капітальний ремонт вулиці Мельника, де поклали асфальт, облаштували тротуари, зробили кишеньки для зупинок маршруток. А тепер ще хочеться встановити накриті зупинки, де пасажири могли б сховатися від дощу, і не тільки на Мельника, а й скрізь по місту.

Нарешті вдалося вирішити проблему, з якою роками звертались як водії маршруток, так і мешканці міста, – встановлення вбиралень на кінцевих зупинках громадського транспорту. Фактично всі кінцеві пункти маршруток обладнані біо-туалетами.

За останні роки у транспортній сфері, без зайвої скромності, зроблено чимало. Але виношую ще більші плани на майбутнє. Наприклад, є бажання продовжити тролейбусні маршрути, зокрема в мікрорайоні Північний – по вулиці Волинської дивізії, а можливо, ще й по Мельника.

Дуже хотілося б з’єднати мікрорайон тролейбусним сполученням із залізничним вокзалом, пустивши електротранспорт по вулицях Шухевича та Набережній. Це дозволить, з одного боку, розвантажити магістралі міста, а з іншого – скоротити для мешканців Північного час на проїзд до центру Рівного. Можливо, комусь ці задуми видаються фантазією, але ж донедавна мало хто вірив, що в Північному взагалі коли-небудь з’явиться тролейбус.

– Валентине Вікторовичу, а от якими проблемами рівнян суто вашого виборчого округу, № 27, найчастіше доводиться перейматися?

– Перш ніж за щось братися, я проводжу опитування серед виборців свого округу, після чого й визначаюся з пріоритетними напрямами діяльності. Останні соціологічні дослідження дали, до речі, цікаві результати.

Як виявилося, мешканців Північного найбільше турбують, як це не дивно, бездомні собаки і ями у дворах. А вже далі – незадовільний стан дитячих і спортивних майданчиків.

До слова, за свою каденцію мені вдалося встановити у мікрорайоні три дитячі майданчики. Окрім того, зробили капітальний ремонт (постелили якісне покриття, натягли добротну сітку, встановили спортивні знаряддя, поруч облаштували волейбольне поле) спортивного майданчика біля ЗОШ № 28, де діти й дорослі мають можливість займатися на тренажерах, перекладинах, пограти з м’ячем тощо. Закінчуємо облаштування ще одного футбольного майданчика, біля дитсадка № 52.

Втім, найчастіше змушений був допомагати людям вирішувати їхні побутово-комунальні проблеми. Ось, для прикладу, будинок на Шухевича, 2. Лише в цій багатоповерхівці вдалося
замінити труби гарячого водопостачання, встановити лічильник тепла. Більшість мешканців цього будинку ще хотіли б, щоб його утеплили (це проблема номер один не тільки для жителів Шухевича, 2, а й решти панельних багатоповерхівок Північного). Але на це потрібні великі гроші, яких, на жаль, немає. Тому вирі­шили не утеплювати, а зробити за програмою співфінансування капітальний ремонт ліфтів, хоча й на це необхідні чималі кошти.
З горем навпіл, бо дехто з мешканців відмовився платити по 700–800 гривень з квартири, і цю проблему вдалося зрушити з мертвої точки.

Хоча набутий досвід, з огляду на прийнятий Закон «Про особливості здійснення прав власності у багатоквартирному будинку», викликає занепокоєння. Адже відтепер усі комунальні та побутові клопоти лягають на плечі самих мешканців. Без підтримки з боку держави і органів місцевого самоврядування люди не зможуть утримувати свої оселі в належному стані. Тому пріоритетним своїм завданням на найближчу перспективу бачу розширення муніципальних програм, які покликані допомагати людям вижити в нинішніх складних обставинах. Як втілити задумане в реальність, життя мене вже навчило.

Інтерв’ю вів Василь ГЕРУС

7d.rv.ua дозволяє безкоштовно використовувати інформацію, розміщену на сайті “7 днів” за умови гіперпосилання та згадки першоджерела.

Реклама

Loading...

Додати новий коментар

Filtered HTML

  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Дозволені теґи HTML: <a> <em> <strong> <cite> <blockquote> <code> <ul> <ol> <li> <dl> <dt> <dd>
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.

Plain text

  • Не дозволено жодних HTML теґів.
  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.
CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсилкам спаму.
2 + 3 =
More information?

Шість підказок про наші біди і відступництво від Бога

... Далі

І відкрилася правда, куди вели Україну всі наші вожді

 

... Далі

Опитування

Який спосіб ви вважаєте найкращим для управління багатоквартирним будинком?