…а це в ньому я

Двадцять третій рік ТзОВ «Фірма Ли­бідь» очолює Юхим Герман – умілий, підприємливий організатор виробництва і водночас чуйна та доброзичлива людина. Юхим Якович за фахом механік текстильної промисловості. Він пройшов хорошу школу становлення як спеціаліста на Рівненському льонокомбінаті, де монтував нове обладнання і де знайшов свою любов, а потім – на Тернопільському бавовняному. Доля розпорядилася так, що знову він повернувся в рідне Рівне. Тринадцять років працював на фабриці нетканих матеріалів, де набув професійного досвіду й організаторських здібностей, вміння працювати з людьми. Тому не випадково потрапив у резерв номенклатурних кадрів.

Тодішні представники влади запропонували йому нелегкий кусок хліба – очолити підприємство з хімчистки та фарбування одягу. Довго не погоджувався на цю посаду, бо побутовики не бачили в цьому під­приємстві перспективи.
У той час директорів обирали в колективі. Такі вибори у 1988 році успішно пройшов Юхим Герман. Відтоді він не зраджує ані людям, які йому довірили посаду, ані побутовій службі, яка з роками стала для нього рідною.

– Нелегко було починати, – згадує Юхим Якович. – При великих енергоза­тратах і регулюванні цін із Києва лазні були планово збиткові, а згодом вони за­крилися по всій Україні. Почалася комерціалізація служб побуту: підприємствам пропонували переходити на оренду. Я ж із колективом задумав викупити фабрику, щоб люди відчули себе господарями й завдяки цьому працювали на поліпшення стану виробництва. З цією ідеєю дійшов аж до галузевого міністра. На щастя, він її схвалив і підписав такий документ: «Дозволити приватизувати Рівненську фабрику хімчистки та побутового обслуговування». Як цінну реліквію досі зберігаю його в сейфі.

Далі все залежало від настирливості та оперативності директора в підготовці документів. І вже 14 листопада 1990 року почало діяти колективне підприємство «Фірма Либідь», усі працівники якого стали його співвласниками. Це було перше приватне підприємство в побутовій галузі України.  Організаторські здіб­ності керівника, помножені на роботу висококваліфікованих і досвідчених кадрів, дали свої результати. Кожному працівникові наділили долю в майні пропорційно до зарплати й видали посвідчення про співвласність. Це стимулювало людей до активної роботи. Взяли на рік кредит і, вклавши гроші у виробництво, вчасно розрахувалися за нього. Відчутно зросли обсяги виконаних робіт. Але хто з працівників хотів вийти з підприємства, отримував свою грошову приватизаційну частку. Ображених не було.

– Виживати в 90-і роки було нелегко, – пригадує Юхим Герман, – адже рівняни не мали грошей і, як могли, обходилися без побутових послуг. Ми  втрачали й великих замовників прання білизни – лікарні, які почали це робити самі. Це спонукало розвивати нові послуги, освоювати нові технології, підтримувати в хорошому технічному стані професійне обладнання, бо придбати нове імпортне (вітчизняного немає), яке дуже дороге, нам було  не по кишені.

Нині колектив ТзОВ «Фірма Либідь» – лідер побутової галузі міста. Тут надають усі види послуг із прання та хімічного чищення виробів, строго дотримуючись технологічних процесів. Тому й немає скарг від споживачів, і конкуренції вони не бояться. Чистять вироби зі шкіри, хутра, текстилю, а також килими, м’які меблі, іграшки, подушки з пір’я та пуху із заміною напірника. До послуг споживачів – аквачищення, прання та прасування білизни, жалюзі. Тут пофарбують речі з хутра, шкіри та текстилю і відполірують їх.

Праця колективу, який очолює Юхим Герман, високо поцінована. Товариство – лауреат Всеукраїнського конкурсу якості товарів і послуг «100 кращих товарів України» і загальнонаціонального конкурсу «Вища проба», переможець конкурсу 2006 року «Гордість міста» в номінації «Кращий заклад побутового обслуговування», у 2008 році отримало сертифікат «Лідер галузі», має багато грамот і подяк від міської та обласної влади.

Юхим Герман зауважив, що всі ці нагороди – результат сумлінної праці стабільного й висококваліфікованого колективу. Разом з ним він і сам став відданим галузі побутовиком.

Юхим Якович пишається колективом і власною сім’єю, в якій панують мир, злагода та любов. Але найбільше його радує онучка Вікторія – другокласниця гуманітарної гімназії, яка успішно займається сучасними танцями і бере участь у конкурсах. «Ось навчуся розписуватись і буду працювати з дідусем», – не раз по-дитячому безпосередньо каже Вікторія, коли приходить на «Фірму Либідь». Для Юхима Германа почути це – велика насолода. Бо звісно, що хочеться, аби хтось із рідних продовжив його справу.

Валентина ПОГОНСЬКА