Незалежність ми проголосили, армію створили, церкву собі повернули. Залишилось обрати Президента, створити справжню державу і подолати війну

Держава – це такий політичний механізм, де всі представники влади – просто гвинтики, а не боги, як зараз. Утім гвинтиками вони бути не хочуть. Тому держава їм не потрібна. А країні потрібна, аби зберегти свою віру, землю і душу.

Сучасна демократична держава – це та, в якій спочатку всенародні установчі збори і конституція, а тільки потім – парламент і уряд. А якщо переплутати цю послідовність, то портал для країни відкриється в минуле чи потойбіччя. А нам потрібно тільки в майбутнє. Це давно вже доведене історією і часом.

Взагалі-то політика – диявольський витвір. Адже гроші, лукавство і влада вкупі – вже гріх. Тому кришталево чесних, святих і блаженних у політиці не потрібно шукати. Але й без політики держави немає. І чим величніша постать, тим більше у неї гріхів і складніше життя. Але якщо в її діях і помислах народ відчує віру, правду і волю, то Бог може повернути такій політичній постаті крила. І ці обидва крила будуть у неї вже білі. Така постать разом із народом зможе не тільки створити сучасну державу і подолати війну, а й забрати нашу шапку Мономаха із пекла. Тоді українські церкви почнуть з’являтися не тільки в Росії, а й у Європі.

Бог у поміч всім нам зробити свій праведний вибір, аби величні постаті в Україні почали з’являтися знову.

І ще наостанок: Конституція, як і політика, сварливе слово. За конституцію завжди сваряться, воюють і навіть вбивають. Бо вона обмежує владу в її диявольських діях, аби країна не перетворилась на руїни чи пекло. Тому справжня конституція завжди йде попереду влади і справжня держава неможлива без неї.